Катери́на Васи́лівна Калина(* 25 листопада (7 грудня) 1900, Богданівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія — † 10 червня 1961, Богданівка, Яготинський район, Київська область) — майстер українського народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва».

Драмгурток

Попри все, малювати Катерина не кинула, а ще й почала відвідувати драматичний гурток, організований подружжям вчителів — Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитою. Батьки Катерини погодилися на участь дочки у виставах, але за однієї умови — драмгурток не повинен заважати роботі по господарству. Вивчення ролей доводилось поєднувати з роботою на городі.

У драмгуртку ставили «Наталку Полтавку» Котляревського, "Сватання на Гончарівці" Квітки-Основ'яненка, Наймичку" і Безталанну" Карпенка-Карого, Матір-наймичку" Тогобочного (інсценізацію «Наймички» Шевченка) тощо. Катерина (24-26 років) грала переважно «молодиць».

Серед учасників драмгуртку був Олександр Кравченко. Односельці в спогадах називають його «знехтуваним женихом» Катерини Білокур. Можливо, відмова пов'язана з подарованим їй букетом і її словами: «Якщо ти до квітів жорстокий, то на яку ласку мені сподіватися від тебе?».

1928 року Катерина дізналася про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішила ще раз спробувати свої сили. До поїздки в Київ готувалася ґрунтовно — узяла метрику і довідку про стан здоров'я. Але й у Театральному технікумі все загальмувалося відсутністю довідки про закінчення 7-річної школи.